ПСИХОЛОГ ВЕЛИКОГО МІСТА – ВАЛЕР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ

(до 120-річчя з дня народження письменника)

   Валер’ян Підмогильний – одна з найколоритніших постатей української літератури не тільки 20-х років, але й усього двадцятого століття. Минуло не так багато років відтоді, як в літературу України повернулося його – творця урбаністичного роману – ім’я, а програмовий твір «Місто» й досі не перестає дивувати читача відкриттями, не тільки автора чи його творів, але й себе самого, вгадуваного в думках, почуттях і вчинках героїв.

   Його називають психологічним письменником, бо аналіз людської психіки був його головним художнім завданням. Водночас Підмогильний – суворий аналітик своєї доби, бачить свій час у сотнях промовистих деталей. За його творами легко уявити далекі двадцяті роки двадцятого століття: автор вмів відтворити свій час з блискучою й неперевершеною правдивістю. У його романах – пластичні картини життя його доби: герої – не манекени, що проголошують газетні істини, а живі люди, зі своїм добром та злом, зі своєю малістю та величчю, зі своїми смутками та бідами. Адже в першу чергу його цікавить не час, а людина буремного часу початку століття, рух життя навколо якої, як і в її свідомості, невпинно пришвидшується й блискавично змінюється.

   Пильна увага до людей міста, зокрема й міського дна, до проблем становлення особистості, людських стосунків, інтерес до найдокладнішого й найвідвертішого психологічного аналізу – усе це Валер’ян Підмогильний, глибоко гуманістичний письменник, який у своїй творчості продовжував традиції класичної літератури, що будувала свою поетику на увазі до людини, а виявлення в людині добра і зла вважала одним із проблемних важелів. У стрімкому вирі нищівних 1920-х років він закарбував чуттєву картину людського характеру революційної доби, а його творчість сповнена людськості, розгубленості душі в змаганні з машиною смертоносного часу.

   Його роман «Місто» – одна зі знакових книг століття. Розповідь про долю юнака в тенетах великого полісу, по суті живого хижого організму, що висмоктує совість людини. Головний герой – тип завойовника, який рушив на місто, щоб покласти його собі під ноги. Це людина з не зовсім розмитими уявленнями про добро і зло, але не здатна зрівноважити в собі те добро чи зло, не здатна утверджувати щось одне із них, отже, людина, схильна до безпринципності. Мета в героя одна – завойовництво, і саме на це він витрачає себе, свої здібності і талант. І розуміє зрештою, що він такий же завойовник, як і переможений, а його життєва подорож дорогами великого міста – шлях до віднайдення себе, свого справжнього Я.

   Валер’ян Підмогильний сам здійснив таку ж подорож у пошуку свого Я, розкривши нові грані свідомості на сторінках творів. Дослідники відносять роман до екзистенціалізму (який розквітне в європейській літературі значно пізніше), порівнюючи з найкращими зразками літератури епохи модернізму. Він близький геніальним прозаїкам і одночасно своєрідний, яким і має бути справжнє мистецтво: це суто українська драма людини – сільської натури з її темною підсвідомістю, що роз'їдає серцевину особистості.

   Валер’ян Підмогильний – один із найінтелігентніших і найтонших українських письменників із доброю літературною школою, гуманіст з нещадно викривальним баченням, що піднімає завісу над потаємним Я людини урбаністичного простору.

 

Більше про Валер’яна Підмогильного за посиланням https://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23849/

Про те, як писав автор і чим цікавий, за посиланнями https://www.radiosvoboda.org/a/30475516.html та https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-55799546

Відеознайомство з письменником за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=0LAvpgM9JzY

 

Яковлєва Вікторія Борисівна,
викладач циклової комісії
«Загальноосвітні, гуманітарні та
соціально-економічні дисципліни»