Композитор, який зачарував світ

(До 140 - річчя від дня народження видатного угорського композитора, піаніста, музикознавця-фольклориста, новатора,  педагога Бели Бартока)

Довжелезні  набережні  Ужгорода буквально всіяні маленькими бронзовими фігурками видатних особистостей, літературних героїв, музикантів. Таке розмаїття персонажів, на думку автора, місцевого скульптора М. Колодко, відображає те, що «наш край багатий переплетінням культур, які століттями тут будувалися». У вересні 2015 року на Православній набережній напроти Генерального консульства Угорщини в Україні «оселився»    новий бронзовий житель – Бела Барток, «музична гордість угорського народу», як його називають у всьому світі, видатний композитор, блискучий  піаніст і новатор, музикознавець-фольклорист. Його твори стали класикою, охоплюють багато жанрів і ввібрали в себе глибокі ідеї автора, що в основі мають народно-пісенні витоки, вивченням яких він займався протягом усього свого життя. Б. Бартока називають революціонером у музиці, бо саме він поєднав , здається, непоєднувані речі – класичний стиль із фольклором.

Що пов’язує одного з п’ятірки найвидатніших композиторів ХХ століття із Закарпаттям? Тут помітили його талант, направили на навчання. У зрілому віці митець повернувся  в наш край у ролі збирача фольклору. Завдяки його праці ми маємо десятки українських пісень, які він записав під час своїх подорожей.

На перилах набережної сидить маленький, трохи гротескний, серйозний, замислений композитор-фольклорист, тримаючи в руках фонограф Єдісона. По задуму автора скульптури – фонограф в руках найбільш повно і яскраво передає суть цієї історичної фігури.

Саме завдяки цьому пристрою композитору-фольклористу вдалося зібрати грандіозну колекцію народної музики, яка лягла в основу його творів. Під час двох фольклорних експедицій в 1911 та 1913 роках у дощ і сніг Барток вирушав у найвіддаленіші  села нинішніх Виноградівського, Хустського, Іршавського, Берегівського та Рахівського районів, щоб зберегти для нащадків перлини народної творчості закарпатців.

З 1888-го до 1892 року Барток жив у Севлюші (нині Виноградів), де навчився грати на фортепіано і 1 березня 1892 року вперше дав свій  публічний концерт, на якому виконав  власну композицію. Цю дату можна рахувати початком музикальної кар’єри композитора, який з часом у своїй музикальній славі зміг би позмагатися із самим Ф. Лістом. Директор місцевої школи оцінив юне обдарування і надав матері  Бартока відпустку на рік для поїздки в Братиславу,  щоб хлопчик зміг продовжити свою освіту в іменитих музикантів. У 1898 році після успішного прослуховування без екзаменів поступив в Будапештську  музичну академію імені Ф. Ліста, де зразу зарекомендував себе як талановитий молодий музикант, а з  1907 року Бела Барток – вже  професор цієї академії по класу фортепіано. Свою педагогічну діяльність поєднував з концертною та вивченням фольклору. Як піаніст виступав у Харкові (1929), Одесі (1929), Львові (1937) та багатьох інших городах і країнах.

Прем’єрне виконання симфонічної опери «Кошут», написаної у 1903 році, яке отримало великий суспільний резонанс, відбулося спочатку у Будапешті, потім в англійському Манчестері. Активна концертна діяльність Бели Бартока у цей період пов’язана з такими країнами, як Німеччина, Австрія, Франція, Швейцарія, Іспанія і Португалія, крім цього, в 1905 році у французькій столиці він бере участь в міжнародному конкурсі  ім. А. Рубінштейна як композитор і піаніст.

У 1906 році  Барток починає займатися збиранням і вивченням народної музики. Увагу композитора  привертає фольклор не тільки  угорського народу. Вивчивши п’ять мов, Барток з етнографічними експедиціями згодом побував в Румунії, Словаччині, Україні, Сербії, Туреччині та в деяких арабських країнах. Ці подорожі поклали початок його науково-фольклористичній діяльності, яка тривала протягом усього життя. Б. Барток створив новітній, найбільш прогресивний метод вивчення фольклорної музики. Зібрані  матеріали були ретельно проаналізовані і систематизовані.

Найважливіше місце у творчості Бартока займають інструментальні твори – п’єси для фортепіано, 6 струнних квартетів, сонати і рапсодії для скрипки, багаточастинні твори для оркестру. Крім інструментальної музики композитор в своїй творчості приділяв особливу увагу театральному жанру, в 1911 році починає роботу над музичним спектаклем «Замок герцога Синя Борода». Вся опера побудована на психологічно тонко збудованих діалогах двох головних героїв, в яких через мелодійні лінії, засновані на народних інтонаціях, розкривається широка палітра людських емоцій і почуттів. Його новаторські твори не зразу були прийняті консервативною критикою. Початок визнання Бартока пов’язаний із балетом «Дерев’яний принц» (1916), в основу якого покладені мотиви народної казки. У 1919 році був написаний один з його найвидатніших творів – балет «Зачарований мандарин», найбільш новаторський, заснований  на інтонаційній системі , типовій для народної музики, почутої композитором на Південному Сході Європи, що істотно відрізнялося від того, що звикла слухати європейська публіка.

Наукові дослідження Бартока особливо ж видатне значення мають в області фольклористики. Всесвітньовідомий композитор залишив у спадок сучасному слухачеві величезну кількість не тільки угорських пісень  і мелодій танців. Бела Барток активно досліджував фольклор багатьох країн, зокрема і український. Зібрав  тисячі народних мелодій, серед яких близько 90 українських, зокрема 40 інструментальних (записав поблизу м. Хуст на Закарпатті) народних пісень. Народна пісня «Я купив на ярмарку ячменя» в авторський обробці є одним з останніх творів композитора. Від 1925 року листувався з відомими українськими  фольклористами  Ф.  Колессою, пізніше – Ю. Мейтусом, К. Квіткою, підтримував стосунки з Д. Задором, від якого у 1939 році отримав рукописний збірник «Русинські народні пісні». Робота над фольклорним матеріалом Закарпаття та Галичини знайшла своє відображення в науковій праці «Народна музика Угорщини та сусідніх народів» (1934). Заслужений працівник культури України М. Митровка  у своїй книзі «Хорова культура Закарпаття»    відзначає, що « …у фольклористичній науці Бела Барток першим обгрунтував  існування  музичних діалектів на Закарпатті, зробив висновок про вплив української коломийки на пісні угорських пастухів, а враження від закарпатської народної музики відобразилися в його музичних творах».

Бела Барток – композитор, який став орієнтиром не лише для сучасників, а й наступних поколінь. В його чудових творах, які входять у репертуар багатьох музикальних колективів і України, і інших країн – власний індивідуальний стиль, який вважається сьогодні одним з вищих досягнень музичної культури ХХ століття. Іменем Бели Бартока називають музичні школи, вулиці та площі, а ще встановлюють пам’ятки, які можна знайти в Парижі, Онтаріо, Брюсселі, Будапешті, Лондоні, в Ужгороді, у Виноградові  -  маленькому закарпатському містечку, звідки і почався зоряний шлях генія музики.