Сьогодні ми з гордістю та великою шаною згадуємо одного професійних митців Закарпаття другої половини XX століття, який відіграв важливу роль у становленні та розвитку професійної музичної культури та освіти нашого краю: самобутнього композитора, педагога, директора Ужгородського музичного училища імені Д.Є.Задора (нині КЗ «Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д.Є.Задора» ЗОР), Йосипа Йосиповича Базела.  Він народився 25 січня 1932 р. у селищі Великий Березний у бідній словацькій родині. Самотужки оволодів грою на акордеоні і музичною грамотою. У 19 років поступив в Ужгородське державне музичне училище у клас Л. Клєпікова. За чотири роки відмінно освоїв гру на  інструменті і розпочав свою викладацьку діяльність по класу віолончелі в Ужгородській музичній школі №1 ім. П.І. Чайковського. Його потяг до професійного мистецтва, бажання до вдосконалення, наполегливість і працьовитість дали змогу поступити у 1957 році до Львівської державної консерваторії у клас відомого професора П.Пшенички, яку заочно закінчив у 1963 році. З того ж року і майже до кінця свого життя працював викладачем в Ужгородському музичному училищі. Виховав цілу плеяду молодих музикантів, які продовжують справу свого наставника, працюючи викладачами та артистами провідних творчих колективів України та за кордоном. Серед них такі, як Є. Станкович, І. Задор, П. Товт, Е. Боніславська, О. Яцкович, Ж. Шера, П. Сокач, І. Худа, М. Лещишина та багато інших.

Професійна діяльність Й.Базела була різнобічною і не обмежувалась педагогічною роботою. У різний період життя брав активну участь у концертній діяльності викладацького струнного квартету, камерного оркестру викладачів музичного училища, міському симфонічному оркестрі, роботі аматорських хорових та інструментальних колективів. які проводили велику просвітницьку роботу у містах і селах Закарпаття, прищеплювали любов до академічного мистецтва, розуміння класичної музики широким верствам населення краю. У На посаді директора музичного училища, яку він обіймав з 1965 по 1972 рік, проявив неабиякий організаторський талант керівника, сприяючи як якісному так і кількісному зростанню контингенту навчального закладу.

Безперечно  Йосип Базел був талановитою людиною і талановитою у всьому. Багаторічний педагогічний та виконавський досвід  музиканта в останні десятиліття його життя знайшли свій прояв у бурхливому сплеску його композиторської творчості. На перший погляд це було досить раптово і  несподівано, але тяга до композиції з’явилась у нього ще у роки навчання у консерваторії, де він самотужки навчався і композиції. Певні знання з композиції отримав від Д.Задора, спілкування з Є.Станковичем, який навчався у його класі. Музикант довго не виносив свої твори на суд слухача. Але перші ж проби пера, здебільшого це були скрипкові та віолончельні мініатюри, вокальні твори, показали, що перед нами композитор зі своїм почерком, його улюблені хроматичні ходи, зменшені септакорди, широкі стрибки, дисонуючі гармонії, особливість  динамічної  побудови стануть характерними для багатьох майбутніх творів.

Якось у розмові з композитором автор цих рядків запитала  його: «Як народжується Ваша музика?» Відповідь метра була такою: «Це виходить саме собою. Музичні фрази, окремі мелодії рояться в моїй голові. Звучать окремі  інструменти, звучить цілий симфонічний оркестр, але я не завжди знаю як це записати…». Іншим разом казав, що музика приходить до нього у вісні. Дуже шкодував, що не мав змоги навчатися композиції, що запізно почав писати. Багато із задуманого так і не вдалось реалізувати. Композитор відійшов у вічність, забравши з собою  мелодії та гармонії, які так і не стали музичними творами…

Період активної композиторської діяльності Й. Базеля був недовгим. Він творив поспішаючи втілити задумане. Відгукувався на події, що вражали його чи у світі – «Крик душі» (11 вересня) твір для кларнету з фортепіано, чи в особистому житті – струнний квартет «Сумна мить» (враження від картини В. Микити «Моя мамка»). Його фонтануючій творчій  енергії міг позаздрити будь-який молодий композитор. 

Автор любив мініатюру. Багато його творів побудовані на розвитку однієї чи двох тем, але в них закладений  потужний емоційний заряд, який  завжди спонукає  до розвитку, тільки останній  відбувається у коротшому часі. Більші за об’ємом композиції  митця часто мають 3-частину форму. Емоційно-збентежені, часом гнівні, протестуючі – крайні частини, мрійливо-співучі,мелодійні, часом до болю щемливі – кантиленні епізоди, музика яких ввібрала в себе барвисту красу багатонаціонального мелосу рідного  Закарпаття. Його життєва мудрість, філософські роздуми про швидкоплинність людського життя, необхідність творити добро, пам’ятати своє коріння, любити тих хто поруч і  пам’ятати про тих кого вже немає, вилилась у низку чудових творів серед яких є справжні перлини (струнний квартет «Сумна мить», «Крик душі» твір для кларнету і фортепіано, «Карпатська рапсодія» для кларнету і камерного оркестру, «Імпровізація» для симфонічного оркестру, «Романтична соната» для скрипки та фортепіано, скрипкові та віолончельні мініатюри «Вокаліз», «Скерцо», «Добрий ранок» та ін.). Високо поетичні життєві роздуми з нотками ностальгії, смутку і печалі змінюються напрочуд теплими, душевними мелодіями про щось дуже особисте, можливо потаємне, про вічну красу і велич нашого Закарпатського краю. Його музика така ж імпульсивна і мінлива, яким був сам композитор у житті. Емоційний і вразливий він гостро реагував на почуте чи побачене, відразу давав оцінку, деколи помиляючись, змінюючи свою думку пізніше, але це завжди була щира реакція відкритої людини, емоційного музиканта. Ніколи не скупився на похвалу  як  для студентів, так і для своїх колег. Він радів їх успіхам немов дитина, не помічаючи, чи не бажаючи помічати дрібні недоліки, помилки, прорахунки. Для нього найважливішою була емоційна віддача виконавця, загальний настрій, переконливість у грі, що викликало у нього завжди живий відгук, щире захоплення і симпатію. З повагою відносився композитор і до прочитання його творів. Не любив щось змінювати, навіть якщо на чиюсь думку це було б більш переконливо і логічно, але поважав індивідуальність виконавця, його право на власну інтерпретацію.

Творча спадщина композитора дуже різноманітна. Це – твори для симфонічного та камерного оркестрів, струнного квартету, камерні твори ( для скрипки, кларнету з фортепіано), інструментальна музика (для фортепіано, скрипки,віолончелі, кларнету, флейти, органу), вокальні твори. За життя композитора багато з них знайшли своїх прихильників серед поціновувачів класичного мистецтва, звучали у виконанні не тільки відомих музикантів Закарпаття,  провідних виконавців України, але і на сценах країн близького та далекого зарубіжжя (Німеччини, Бельгії, Словаччини, Мексики).  Й.Базел був членом Закарпатського осередку спілки композиторів України, дворазовим  лауреатом обласної премії ім. Д.Задора. Він поспішав писати, але, на жаль, багато із задуманого так і не вдалось реалізувати. У вересні 2013 року композитора не стало. Він відійшов у вічність, забравши з собою  мелодії та гармонії, які так і не стали музичними творами…

Проте у творчому доробку Йосипа Базела ще багато творів, які чекають на своїх  виконавців, зустрічі з якими повинні стати справжнім святом для слухачів. Творчий шлях митця є важливим етапом у формування професійного мистецтва на Закарпатті, а творча спадщина – вагомим  вкладом у закарпатську композиторську школу. 

Голова циклової комісії

«Оркестрові струнні інструменти»,

викладач-методист Наталія Шіпош