27 січня – День пам’яті жертв Голокосту

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту із 2005 року, коли була ухвалено відповідну резолюцію Генеральної Асамблеї ООН. У ній стверджувалося, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Україна приєдналася до цього документа у 2012 році і разом зі всім світом почала відзначати пам’ять про цю сумну подію.

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Із вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводилися військовими і поліцією окупаційної нацистської влади. Близько півтора мільйона євреїв знищено нацистами на території нашої країни. Це – чверть усіх жертв Голокосту, який є злочином проти всього людства.

1933 рік. Німеччина. До влади приходять нацисти на чолі з Адольфом Гітлером. І відразу починають переслідування населення. Після того, як вермахт захоплює інші країни, починається планомірне винищення євреїв, що їх населяли. Найбільша єврейська громада на той час проживала у Польщі. Тож відразу після її загарбання практично всіх їх помістили до спеціально створених гетто — відокремлених від зовнішнього світу поселеннях з мінімальними умовами для проживання. А у 1941-му — незадовго до нападу на СРСР — почали створювати і концентраційні табори, куди звозили всіх євреїв, уцілілих у завойованій Європі: до цього часу більше ніж мільйон фашисти знищили.

Захопивши значну частину радянської імперії, нацисти взялися за «остаточне розв’язання єврейського питання»: за вермахтом, що наступав, йшли так звані айзацгрупи — спеціально створені підрозділи, які і «розв’язували» проблеми євреїв. На теренах України діяли 2 такі групи, які особливо «відзначилися» у Бабиному Яру — київському урочищі, розстрілявши за кілька днів понад 30 тисяч євреїв.

У січні 1942 року нацистська верхівка ухвалила рішення про створення на території Польщі таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями. Сьогодні вони відомі під назвами Треблінка, Собібор, Майданек, Освенцім, Белжець. Створення таких таборів супроводжувалось масовими стратами населення гетто. Найбільш жахливим — за кількістю утримуваних тут євреїв і їхнього масового винищення, був Освенцім: за 5 років існування тут пішли з життя насильницькою смертю близько 4 мільйонів. Загалом — за неповними даними — жертвами нацистського режиму стали майже 6 мільйонів євреїв.

Символом єврейського Опору стало повстання у Варшавському гетто, яке розпочалося 19 квітня 1943, перше міське повстання в окупованій нацистами Європі. До його річниці приурочений День пам'яті євреїв жертв нацизму і героїв Опору, що відзначається щорічно у всіх єврейських громадах світу. Повстання тривало кілька тижнів, майже всі його учасники загинули зі зброєю в руках. Успішним було повстання і втеча кількох сотень в'язнів з табору смерті Собібор, організоване радянським військовополоненим євреєм А. Печерським. Підпільні групи, які організували збройний опір, а також пагони в'язнів і постачання партизанів зброєю і медикаментами, існували в мінському, Каунаська, Білостоцький, віленському гетто. Єврейські партизанські загони і групи загальною чисельністю близько 30 тис. чол. билися в лісах Білорусії, Литви, України. Півмільйона радянських євреїв воювали з нацистами на фронтах Великої Вітчизняної війни.

У пам'ять 6 млн. євреїв жертв нацизму споруджені меморіали та музеї в багатьох країнах світу. Серед них Музей Яд Вашем в Єрусалимі (1953), Центр документації та меморіал у Парижі (1956), Будинок-музей Анни Франк в Амстердамі (1958), Меморіальний Музей Голокосту в Вашингтоні (1994), Музей пам'яті 1,5 млн. єврейських дітей в Хіросімі.