Меню розділу

Есе

СУЧАСНА ПУБЛІКА: МЕТА ЧИ ЗАСІБ

 Пролог

Надзвичайно радує, що концертне життя нашого краю з року в рік стає все більш насиченим, багатшим і різноплановішим. Ми – публіка – маємо можливість насолоджуватися шедеврами музичного мистецтва різних епох і стилів у виконанні талановитих солістів, ансамблів, оркестрів. Кілька раз на рік філармонією, творчими спілками і громадськими організаціями проводиться ряд фестивалів, благочинних концертів, мистецьких імпрез для того, аби ми з вами краще пізнавали світ Музики, аби змістовно проводили дозвілля, і, врешті- решт, стимулювали творчість музикантів. Загалом, всі види музичної діяльності (композиторська, виконавська, навчальна, наукова та ін.) спрямовані на одну мету: задовольняти естетичні потреби публіки. І хоча в різні епохи публіка по-різному впливала на музичний процес, її роль у розвиткові музичного життя важко переоцінити.

Однак, постає запитання: чи легко бути по той бік рампи? Чи має публіка відповідальність перед артистами, чи лише «споживає» результати титанічної праці музикантів?

На мою думку, публіка надзвичайно активно впливає на формування музичної культури загалом, і музичної творчості, зокрема. Давайте відтворимо у пам'яті звичайний концерт і проаналізуємо її образ у звичній для музичної практики  тричастинній формі.

 

Перша частина

Афіші про культурні заходи міста можна знайти на кожному кроці. Але, напевно, багато хто вважає, що години, які вказані на плакатах, позначають час, коли потрібно вирушити з дому. Цим можна пояснити велику кількість «драматичних вторгнень» в першій частині концерту, що сприяє «динамізації» образів. Навіть, виконавці не в змозі ігнорувати ці «доповнення» з боку зали.

Середина

У цій частині використовуються типові серединні засоби: на фоні суцільного органного пункту шуму звучать контрасні епізоди телефонних гудків: Nokia, Samsung, Iphone... Деякі слухачі отримують такий заряд енергії та позитивних емоцій, що через ейфорію покидають зал.

Третя частина

Реприза синтетична. Кульмінація містить в самому кінці концерту, коли ж виконавців вітають гучними вигуками. І, оскільки в душі всі люди залишаються щирими дітьми, присутні вибігають із зали не дослухавши гарних побажань ведучої. Таким чином, слухачі стають безпосередніми учасниками дійства. Вони сумлінно «сприяють розкриттю» художнього змісту музики.

Епілог

Ми можемо пишатися нашими концертними програмами, нашими виконавцями, хотілося б пишатися і публікою, яка відіграє немалу роль в успішності й цінності заходів. Бажаю всім нам сил, аби подолати вищенаведені стереотипи!

 

                  Генріетта Зелік