Меню розділу

Січень 2021

 

ГОЛОКОСТ - лихо ХХ століття!

 

Ознайомитися з матеріалами виставки можна тут

Соборна мати - Україна, одна для всіх, як оберіг!

День Соборності – це нагадування про те, що сила 

нашої держави  - в єдності українських земель.

 

Користувачі бібліотеки   коледжу мають можливість  ознайомитися з виставкою, на якій представлена література, що висвітлює процеси державотворення на шляху, який пройшла Україна до соборності.

   В історії України є події, які за своїм історичним значенням є доленосними. Одна з них – соборність України. 

   22  січня, в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося у 1919 році, століттями розірваний український народ об’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі – Наддніпрянщина вийшла з Російської, а Західна Україна – з Австро-Угорської імперій.

   Буремного 1919 року, 22  січня, тобто на першу річницю проголошення IV Універсалу  про повну незалежність України, у Києві, на Софійському  майдані було проголошено злуку ЗУНР і УНР. Україна стала Соборною – неподільною державою. І хоча державі не пощастило тоді зберегти єдність і незалежність, Акт злуки став реальним втіленням  споконвічної мрії українців про суверенність своєї держави. Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки суспільна потреба, але й моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв , протягом віків принесених українським народом на вівтар  незалежності, соборності, державності.

    Ідея соборності бере свій початок  від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українськи гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIII – початку XX ст., коли  українські землі  були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення  у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.                     

     3 січня 1919 року Українська Національна Рада Загальноукраїнської Народної Республіки у місті Станіслав  схвалила закон про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Республікою в Народну Республіку. 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки  Закарпаття.

   Акт злуки уперше за 600 років став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні. 23 січня розпочався Трудовий конгрес України, який мав виконувати функцію всеукраїнського парламенту. Акт злуки було затверджено вищим законодавчим органом України. Єдиним  державним гербом став тризуб.

   Об’єднання українських земель відбулося юридично та політично. Проте державне об’єднання не відбулося. Тому перед фактом  військової катастрофи восени 1919 і в 1920 роках уряди та військове командування ЗУНР та УНР дбали  передусім про свої регіональні інтереси. Частково возз’єднання всіх українських земель відбулося лише у вересні 1939 року, але не як втілення  в життя віковічних прагнень українського народу, а як результат таємної радянсько- німецької змови від 23 серпня 1939  про сфери впливу, а також гри на патріотичних почуттях населення Західної України. Надії народу не справдилися. «Свято свободи, що прийшло зі Сходу», обернулося для населення жорсткими буднями. Це об’єднання виявилося нетривким, і невдовзі історія розпорядилась так, що окремі частини українських земель знову опинились у складі різних держав. А методи, якими було здійснено нове об’єднання «сходу» і «заходу» в 1939 році, полишили в думках мільйонів українців незагоєні рани.

   22 січня 1939 року було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні свято Соборності. Відбулось це у Карпатській Україні (м. Хуст),  на той час – автономній республіці Чехословацької республіки. Це був чудовий привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею у Києві,  і легітимізувати тим самим свою програму побудови Української держави на базі  «закарпатського П’ємонту». Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участю 30 тис. люду, яке з’їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю.

    Символічно, що Закарпаття вписало й наступну сторінку в історію Дня соборності України: в 1946 році  саме 22 січня Верховна Рада УРСР включила Закарпаття до складу УРСР.

    І саме сьогодні, у третьому тисячолітті, ідея соборності постала з новою силою. Абсолютна більшість нашого суспільства  сприймає й розуміє цей запит саме як духовну єдність народу, єднання всіх громадян із метою розбудови незалежної демократичної  Української держави.  Історичні події та сьогодення свідчать, що державність недостатньо декларувати. Її необхідно наповнити реальним змістом для процвітання наших співгромадян, задля досягнення загальноприйнятих у європейських країнах стандартів життя.

     «Живий ланцюг Соборності» - символічна акція, яку проводять великі гурти людей, узявшись за руки. В Україні найбільша така подія відбулася у неділю 21 січня 1990 року, коли близько трьох мільйонів людей  взялися за руки, з’єднавши Івано-Франківськ (через Львів) і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Цей живий ланцюг став ще одним кроком до незалежності України.

    Щороку учасники акції символічно об’єднують береги Дніпра «живим ланцюгом» на мосту Патона в Києві, рухаючись назустріч двома колонами – з лівого берега (символізує Українську Народну Республіку) та з правого берега (символізує Західну Українську Народну Республіку).

    У 2021 році День Соборності припадає на локдаун. Ми суворо дотримуємось карантинних обмежень, які забороняють проведення масових заходів, а отже не можемо зібратися на мосту Патона, як в попередні роки.

    Але це зовсім не означає, що Живого Ланцюга Соборності не буде! Ми разом з вами створимо перший віртуальний Живий Ланцюг Соборності, який об’єднає лівий та правий береги Дніпра, Київ, Ужгород, Харків, Львів, Одесу, сотні й тисячі міст та сіл України, мільйони наших сердець!

***