До Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
Їх подвигу не буде забуття…
Боротьба українського народу за незалежність тривала багато століть. Національна пам’ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров’ю шляху, що лише наприкінці ХХ століття призвів до проголошення незалежності України та створення власної самостійної держави.
Спланована агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року із захоплення частини території України – Кримського півострова Збройними силами РФ. Незаконна окупація АР Крим та м. Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазідержави «Новоросія». Повній реалізації цих планів вдалося перешкодити, але російські регулярні війська та керовані РФ незаконні збройні формування окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України.
У результаті збройної агресії Росії проти України загинули більше 9900 осіб, близько 23450 було поранено (за даними ООН). Близько 1 млн. 584 тис. мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи. Економіка Донбасу повністю зруйнована.
Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших оборонних та правоохоронних органів, а також добровольчих підрозділів. Звитяга українського вояцтва під час російсько-української війни дала країні нових героїв — чоловіків та жінок української армії і силових структур, що воюють на Сході.
Станом на 25 серпня 2014 року російські регулярні війська, сепаратистські та іноземні добровольчі терористичні формування здійснили стратегічне оточення українських військ, які знаходились у цьому районі (батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б»). Українське командування розраховувало деблокувати оточені війська за допомогою наявних і досить численних резервів. Але частини, призначені для деблокування, складалися переважно з нещодавно мобілізованих людей, які не мали уявлення про бойові умови, в які потраплять, і були психологічно не готові до них.
Відзначення Дня пам’яті захисників України 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях повинен бути тим символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Адже Україна для кожного із загиблих воїнів це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім. Тому сонях пам'яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов'язково проросте, бо українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.
За даними ООН, з початку бойових дій на Донбасі загинуло приблизно 4150 та поранено 9700-10700 українських військових. Військові, волонтери, письменники, журналісти, режисери, переселенці, учасники подій, в яких різні долі, різні професії написали чимало книжок, створили десятки фільмів. Але їх творіння об’єднують спільні трагічні події російсько-української війни, їх герої - захисники української незалежності, суверенітету та територіальної цілісності віддають своє життя за можливість майбутнім поколінням жити і працювати під мирним небом. Зокрема, Роман Зіненко - колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», який був серед тих, хто опинився в пеклі Іловайська і не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України. Його «Іловайський щоденник» - чесна і відверта розповідь очевидця, де немає вигадок. До видання увійшли свідоцтва понад півтори сотні бійців і офіцерів, від добровольців до вищого керівництва Сектора «Б», висвітлюється хронологія подій, що відбувалися від 7-24 серпня 2014-го року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього до подій від Дня незалежності й до відходу підрозділів сил АТО з Іловайська, а саме тих, хто виходив тим кривавим «зеленим коридором». Правда про кривавий серпень 2014 року – у двох частинах видання Р. Зіненко «Війна, якої не було». Становлення українського війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху, спогади про тих, хто захищав нашу землю під «Градами», в Луганському аеропорту чи підступному «зеленому коридорі» Іловайська відтворюються у тритомнику «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів» Ірини Вовк.
На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» від 23.08.2019 року № 621, встановивши День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – пам’ятну дату, яка щорічно відзначається 29 серпня.
Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Україна щодня пам’ятає воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність, але цей день – для гідного вшанування їхньої пам'яті. День, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам та виявити пошану, вдягнувши символічний сонях пам'яті та схиливши голову під час хвилини мовчання. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Адже герої живі, поки жива пам’ять про них.
